Один із митрополитів УПЦ МП під час війни працював на росіян, — СБУ

СБУ провела обшуки у одного із митрополитів Української православної церкви (московського патріархату). Його звинувачують у підтримці війни росії проти України.

Про це повідомила Служба безпеки України.

Підтримка російської агресії

Спецслужба виявила, що митрополит УПЦ (мп), керівник однієї із єпархій у Вінницькій області, підтримував росію навіть після початку повномасштабного вторгнення.

Священнослужитель виправдовував дії країни-агресора та схвалював позицію кремля.

Ворожнеча між церквами

СБУ встановила, що цей церковний діяч на своєму інтернет-ресурсі публікував матеріали, які мали на меті розпалення міжнаціональної ворожнечі.

"Ініційована експертиза підтвердила протиправний характер дій зловмисника", — зазначили у Службі безпеки України.

Обшуки і стаття Кримінального кодексу

Під час обшуків за місцем проживання митрополита та у релігійних спорудах СБУ виявила:

• комп’ютерну техніку та мобільні термінали,
• друковані матеріали проросійського змісту та пропагандистську літературу;
• інші речові докази, які направлено на експертизу.

Кримінальне провадження відкрили за ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, релігійної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками) Кримінального кодексу України.

Зараз вирішується питання про підозру фігуранту справи.

Нагадаємо, у липні представники Православної церкви України та Української православної церкви Московського патріархату узгодили Декларацію порозуміння.

Згідно з документом, ПЦУ та УПЦ МП у міжконфесійних стосунках у сучасності вбачають єдність поглядів у засудженні війни, яку розв’язала путінська росія проти суверенного народу України, та засудженні деструктивної позиції московської патріархії, яка, занедбавши Заповіді Божі, перетворилася на "прислугу" путінського режиму і благословляє російських агресорів на кровопролиття.

Сторони також визнали можливі виклики, які потребуватимуть додаткових зусиль для їх подолання. Зокрема, йдеться про різні підходи до практики зміни юрисдикції церковними громадами, до можливості спільного служіння, визнання канонічного статусу, таїнств тощо.